Світлій пам’яті односельчанки,
матері добровольця і волонтерці
Отам лежить у квітах його мама.
Ще молода. Ще зовсім молода.
Душа сполохана її страждала
З тих пір, як з півночі прийшла орда.
Він в неї син один. І є ще донька.
Обох оберігала як могла.
Їй про онуків мріялось маленьких,
Та мрію розпорошила війна.
Єдиний син її тепер на фронті,
А Ганна не лиш мама--волонтер.
Бо не могла впиватися комфортом,
Як дім синочка -- шанці й БТР.
А що вона могла? Що годна мама?
Хіба заслонить сина від свинцю?
Жіноче серце — кровоточа рана.
Загоїти не можна рану цю.
Із побратимами синочок нині
У себе вдома. Чутно горя плач.
Вона лежить у квітах в домовині.
--Від смерті не вберіг тебе. Пробач…
Отам лежить у квітах його мама.
Скорбота мозок випила до дна.
Рида люд на подвір’ї у нестямі:
--Ще молода. Така ще молода…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824166
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.02.2019
автор: Valentyna_S