торкайся повільно... й без того сміливі вже дотики,
по пліч оксамиті, неначе розплавлений віск....
і погляд прошиє водночас пронизливо, солодко.
неначе востаннє обуриться зраджений Стікс...
в п/янких поцілунках загубиш весь Всесвіт нескорений...
жагою кохання поспалюєш "завтра" світи...
бо є тільки зараз - ця ніч почуттями оголена,
що спрагло шепоче вустами спокуси, люби...
торкайся повільно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824277
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2019
автор: Квітка))