Наснилося – була я цуценям
І мордочкою тикалася сліпо,
Від всіх чекала миски з хлібом,
Розмоченим турботою, щодня.
Бувало, жа́лісливо хтось мені
Вділяв щедрот, по шерсті гладив трохи,
Сахався, як вискакували блохи,
Хоч ті були грайливі й нестрашні.
Здебільшого шпиня́ли слабаки,
Щоб трохи самовпевнитися в силі,
Здоров’яки ж, на диво, – досить милі,
Ніколи не здійняли і руки.
Йшли дні за днем, я трохи підросла,
Сама могла вже добувати їжу,
Ховала пильно м’якість, наче грижу,
До дому не звикала і стола.
І якось вийшло вже воно само,
Що я себе вовчицею відчула –
Нема господаря і зуби, як в акули.
Прокинулась... Дивацький сон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2019
автор: Оксана Дністран