ВЕРБИ МРІЯЛИ

                     ВЕРБИ  МРІЯЛИ
Верби  мріяли  понад  водою,
Очерет  -  тишину  колихав,
Куди  гляну  перед  собою  -
Зір  очей  твоїх  -  завмирав:

Чи  веселка  засяє,  як  сонце,
Чи  тривога  чоло  сповістить.
Чи  хмаринка  затулить  віконце,
Чи  мжичка    маревом  мерехтить.

В  душу  впали  ці  очі!  Порою
Крихту  хліба,  горнятко  води!
На  край  світу  пішла  б  за  тобою!-
І,  в  огонь,  якщо  хочеш  -  веди!

Цілу  ніч  хвиля  човен  гойдає,
Пізнаємо  природи  АЗи,
Землю  небо  небо  нічне  зціляє,
Як  в  прадавні,  далекі  часи.

Полюбила  із  школи,  малою,
Цю  безмежную  просінь  лісів.
Там  де  Мавка  ходила  журбою,
Ще  й  дід-прадід  корінням  осів.

Біло-біло  цвіте  черемшина,
Ожили  і    луги,  і  поля.
Милий  мій,  догоряє  лучина  -
Вже  зійшла  світанкова  зоря


А,  жагою  любові,  осока
Обіймає  сріблястую  гладь.
Я  прийшла  на  цю  землю  звисока,
Щоб  навіки  її  -    покохать!

29.07.2001р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824365
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Ганка Поліска