ти відчуваєш її - самотність.
вона лізе в душу брудними ногами
ламає ребра, ламає свідомість
маленька й підступна, сміється над нами.
ти відчуваєш її - неминучу.
тиша у вухах, чотири стіни
легше зіскочити босому з кручі
легше покреслити кроки й роки.
от би сміятися десь до упаду!
впасти в траву і радіти погоді.
зранку, волосся привівши до ладу,
знов для прогулів шукати нагоду.
от би прокинутись в ніжні сімнадцять!
вірити в сни, танцювати до ранку.
де всі оті, що казали "назавжди"?
кожного дня в тебе ще одна крапка.
ти відчуваєш її - незворотну.
і поки душа забинтована сміхом
тіло таку відчуває втому:
впасти би десь і змиритись вже з лихом...
08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824375
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: blackberry_poems