221* тризна по другові істини неба покаже…
Як нас в дні юності бажання-сни водили
В незвідані світи і одкровень, і сили
Любові, що серця вінчала з мрій безмежжям! –
А нині бачу я цей цвинтар і могили…
222* долі вдів і сиріт як пробачити небу…
Знай світе, ось ціна всім «божим чудесам»:
Покровом підлих тут – високі небеса,
Вони для чорних душ були завжди прихистком,
А серцю чистому – зло, втрати, біль, сльоза…
223* перед сльозою вдови:
«бог не дає більше, ніж людина може стерпіти…»? - ?!.
Ти ж обіцяв! – Ти зайвого не будеш
Тим посилати, хто живе як люди,
Хто славить небо, і Тебе, і вірить?! –
А взяв безцінне!! – й колеш болем груди…
224* за вдовиним порогом:
«Ти зрікся милосердя, коли творив Адама…»
Світом править не бог – зло, жадоба і лжа…
Із безсилля Творця і постала межа:
Всі єгипетські кари, дух злоби, знак звіра –
І стікає час віри із правди ножа…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824400
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Касьян Благоєв