Здалека летіли й на гілля присіли
Наївних сніжинок рахманні рої.
Чомусь метушились, про щось говорили--
Ту мову розчути могли лиш свої.
Хорами співали відчайно й велично,
Тримались руками за комір зими.
Вдалося учути нам гімн урочистий--
Невтішні жалі осягнуть не змогли.
Ще тьма розсідається пізніх сніжинок--
А рання весна уже кидає міт.
Сльозиться додолу зимовий обжинок,
Клекоче струмками повз моїх воріт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Valentyna_S