Одній людині присвячується
Фатальне є щось у ваших словах
Чи пан ,чи пропав?Але чи це так?
Чи можна казать про себе по-первах:
Як горить сарай,гори вже і дах.
Це ж ваші слова?Чи я не дочув?
Чи може я сенс не так їх збагнув?
То що ж ви хотіли мені розказать?
Невже про себе Вавилон дає знать.
Схоже, що розум,і слух мій,і зір,
Всі дурять мене!Нікому не повір!
Лиш серце мій друг ,лиш схоже воно
У ваших очах ту правду знайшло.
І справді ,я бачу ,я чую,я все зрозумів
Тут дійсно горить немов сотні полів
Але не пече ,не руйнує ,не жжа
То тільки дівоча,вразлива душа.
Схоже я дурень, дурненьке лоша
Збагнути не можу того гультіша
Як ці тендітні ,ніжні дівки
Пожар мають в серці ,що палить хатки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824425
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Алекс Прай