Неначе в дзеркало, на стежку в глянці
Дививсь йдучи незрячий чоловік.
Допомагав пакет нести панянці
Й тростиною шукав путь звіддалік.
Повз жвавих хлопчаків промчався гуртик,
Щоб дебошир--мороз щік не припік.
Євразієр волік зубами прутик,
Й побачивши дітей, за ріг утік.
Ховають каркання хрипке ворони
Під крила пурпурово-смоляні.
І ніби незумисне іній ронять
Гербарії в напівпрозорім склі.
Настінний мірно клацає годинник,
На «до» та «після» розділяє час.
Стікає день, і вік наш по краплині--
Щохвилі меншає його запас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824571
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2019
автор: Valentyna_S