капище нашого спільного раю
чорне, порожнє, жертв вимагає
все натякає на долю зрадливу
а нам байдуже, бо ми - щасливі
ми заслужили цей рай нескінченний
суджений ти, я - твоя наречена
ти - моє серце, нирки, печінка
я - твоє дихання... я - твоя жінка
ти - як мороз до кісток пробираєш
я - та, єдина, млость до безкраю
обрані ми разом жити і вмерти
капищу - мало, править за жертву
каже - за рай треба нам заплатити:
в пеклі за щастя райське горіти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824630
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2019
автор: Ulcus