ПОБУТИ СЛАБИМ…

Так  хочется  побути  слабим,
так  хочется  поплакати  в  "плече".
Щоб  сльози  полилися  градом,
і  виговорити  усе,що  на  душі  "пече".

А  ще  забратися  високо  на  вершину,
і  все,що  напекло  кричати  що  є  сил.
Так  щоб  очистити  свою  середину,
і  викрикнути  з  себе  увесь  цей  негатив.

Ту  тяготу,що  тисне  що  є  сили,
так  хочется  вже  скинути  з  гори.
І  ті  думки,що  так  мене  гнобили,
як  бульбашки  по  річці  потекли.

Ось-ось  я  так  зроблю  як  і  хотів,
ось-ось  поплачу  або  прокричу.
Але  щось  побоявся-непосмів,
чи  не  зачепить  це  мою  сімю.

Тож  вирішив  так  жити  як  живу,
ховати  слабість  десь  у  середину-у  собі.
І  крокувати  ще  упевненіше  по  життю,
бо  я  мужчина-тому  недам  своїм  я  примхам  волі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824759
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2019
автор: Бабич