Кузьмі...
Ти научив нас думками злітати...
Так, щоб вітрила неслись на вітру,
Так, щоб душа не встигала згортатись
Опісля того, як ти розгорнув..
І, разом з вітром – десь палахкотіли
Пара твоїх всеневтомлених крил
Тільки душа, що брехати не вміла,
Завжди є поруч, між сивих ковил.
Ми розібрали тебе на цитати
Всю біографію вщент і до дна
Бо неможливо із тим розпрощатись,
В кому зростають зернини добра!
Підло і нагло обірвано разом
Струни крилатій гітарі твоїй.
Ах ті свавільні фатальні КаМАЗи!
Якби не перший, то був би другий.
Знаєш, Кузьма, а ти поруч із нами!
І, поміж полум’ям і життям
Зміцнюєш душу своїми піснями
І закликаєш до майбуття!
Серце знов стиснулось, та одначе
Знову відчую у погляді ввись:
Все іще буде, ти чуєш,чуваче?
Все іще буде у нас –зашибісь!
#Тетяна_Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824811
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)