Наяву це було,
чи приснилось мені,
що село ожило,
і живу я в селі...
Так в житті не бува,
так бува лише в снах,
що ще мама жива,
і живий ще мій брат...
Що ми з братом удвох,
знов до мами прийшли,
у розквітлий садок,-
ми всі троє пішли...
А там вишні цвітуть,
і зозуля кує,
білі хмари пливуть,
сходить сонце ясне...
Неба синя блакить,
і ми знов молоді,
все наколо бринить,
як колись, як тоді...
Так хотілось мені,
щоб було це не в сні,
щоб в моєму селі,
ми зустрілись усі...
Щоб було усе так,
як колись то було,
були мама і брат,
і село щоб жило...
Кожен ранок і день,
був рожевий як квіт,
і ми в морі пісень,-
розкривали цей світ...
Світ величний щоб став,-
для людей і села,
сад життя розквітав,
і весна щоб цвіла...
Щоб війни не було
більш ніколи й нігде,
Мир і Правда жили,
й Перемога гряде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824852
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: геометрія