(до вірша Михайла Гончара «Братові»)
**
О так,
не вічна плоть, що із землі постала…
але ж – була: жила, любила, і немало
слідів лишила, сонце чатувала,
шукала щастя, радості й тепла!
– та смерть забрала... – ні, не вберегла
від неї ні святого, ні Христа
рука небес!.. та в вірі, що воскрес
Син неба – втіха й наша…
А поки ще ми п’ємо долі чашу –
тож пом’янемо, друже, словом серця
того, хто братом був і ліг в цім герці –
і відійшов в світи…
де буде кожен з нас –
і я, і ти...
… …
(не печаль серце, Михайле, ми ж мудрі життям і знаємо:
хто народився – має померти…
тут печаль-туга за одним: аби своє віджити,
відлюбити, щоб не передчасно, щоб так десь
за дев’яносто-сто – та й в дорогу!..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824900
Рубрика: Панегірик
дата надходження 10.02.2019
автор: Касьян Благоєв