Як сьогодення закриває очі,
Під шкіру, наче жалами отрути,
Всі спогади ненавистю пророчі,
Впиваються із гіркістю цикути
.....
Наповнюють майбутнє, зав/яжи,
Нестримні руки всіх моїх жалів.
Торкаються так пристрасно, біжи
в один із тих нескорених світів -
.......
Ілюзія, від себе не втікають.
Блукати ж можна, тільки той дурман,
Що не прощене, тихо огортає
І все твоє життя - самообман...
Не закривай, очей своїх прекрасних,
Бо спогади роз/ятрене тавро.
Бо не знайшла у собі сили щастя,
Простити всі розмови ні про що...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825036
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2019
автор: Квітка))