Солодкий сон під ангельським крилом.
Спитає хтось: «Хіба таке буває?
Хіба буває, що одним ковтком
ніч твої сни, мов душу, випиває?»
А я лише у відповідь сміюсь
і від недоспаної ночі позіхаю.
Я серцем зацілованим молюсь.
Я вся тремчу і, наче віск, стікаю.
І раптом день, під кави аромат
мене ошпарить, мов кипляча лава:
«Вставай уже, закохана! Віват!
Час прокидатись, бо холоне кава».
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825153
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Ольга Береза