🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃
Де є вітер ? Що він значить ?
Хто йому ціну складе ?
Він усе на світі бачить.
Він ніколи не помре.
Де у вітра взяти душу ?
Де тепло і де любов ?
Відпускати з ним я мушу
Негараздів гірку кров.
Там, летить ліниво вітер,
Прогання усю біду.
Все одно йому на квіти,
Він поніс чужу журбу.
Кому діло є до нього ?
Ніхто не думає про це.
Долітаючи до Бога,
Все в дорозі пропаде.
"Нащо ж, вітре, ти збираєш
У собі чужу біду ?
Ти притулку не шукаєш,
Ти шукаєш лиш весну.
Чому, хоч тебе не бачу,
Відчуваю я журбу ?
Біля тебе я не плачу,
Бо ти розвіюєш тугу..."
Вітер тихий й необачний,
Щось під ніс собі шумить.
Мені добре й трохи лячно,
Бо, мов на мене він летить:
"Моє завдання - каже вітер, -
летіти далі в небеса.
І не цікавлять мене квіти.
І їх ранковая роса.
Я біль збираю, щоби люди
Легше в світі тут жили.
Щоб добре було всім і всюди.
Я хочу лиш допомогти."
Легка душа у того вітра
Але міцна неначе сталь.
Лиш та людина його гідна,
Хто бачить тут якусь мораль.
🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃🍃
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825157
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: StoneSoul