Я думала, то знову випав сніг:
Щось так біліло і біліло за вікном.
Якщо не він, то хто то бути міг,
Що розстелив те біле полотно?
Хтось так упевнено собі приліг,
Немов намірився тут бути цілий день.
Що там вікно! Я вийду на поріг.
Така дивачка, всілася мов пень.
Від своїх скронь я відігнала сон
(Така морока - переборювати сни).
На купі із піску, зробивши трон,
Туман присів, ну хоч його тисни.
Хтось скаже: "Дивна ти, як сніг!
Немов би мокрим вдарили тебе рядном."
Що якби він був сном, то б переміг,
Але йому не бути моїм сном.
І десь деінде він собі приліг,
Й свою він королеву посадив на трон.
Ще на годину сон мене знеміг.
О, нездійсненний мій правічний сон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825163
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Галина Яцків