Рясним дощем заплакала зима,
Холодні сльози падали додолу.
Дерева сіра мряка обійма,
І умиває землю, майже голу.
Деінде сніг пожовклий ще лежить,
І також з кожним днем кудись зникає.
Стрімкий потічок дзвінко в яр біжить,
Натомлена Зима одна блукає.
Краса її розтанула давно,
Ій зрадила подружка Завірюха.
Навіть мороз не загляда в вікно,
Перед весною здійме капелюха.
І пахне вітер свіжістю дощу,
І лагідно так пестить вечір синій.
І я напевно смуток відпущу,
Нехай летить мов спомин сизокрилий.
Нехай летить, назад не поверта,
І біль і сльози хай пливуть з зимою.
Нехай лише надія пригорта,
Й кохання лине бурною рікою.
12.02.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825221
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2019
автор: Валентина Рубан