Кобзареві вклоняємось
і Франку, і Лесі -
зброю-мову не сховали,
до вершин піднесли...
Розпинають мову нашу
На страшній Голгофі.
Зневажають, обкрадають,
В люди не пускають,
Кажуть:штучна і несправжня,
Навіть, не існує.
Мова наша українська
Ворога біснує.
Нене моя, українко,
Віночком волосся,
Скільки утисків, зневаги
Пройти довелося!
Ти навчала у глибинці
Дітей українців.
Розмовляють.
І донині тебе пам'ятають.
Душу вклала
Не зганьбити
Джерело цілюще,
Бо зганьбивши
НакликАли лихо неминуще.
Нене моя, українко,
Вчитель із глибинки,
Свою мову зберігала,
Свою мову викладала,
Мов скарби із скриньки.
Фото моєї мами Мотрі Микитівни рік 1949
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2019
автор: NikitTa