у моєму хрещатім соборі –
на престолі Отець-Син і Святий Дух:
і радістю сяють горіхово-карі зорі
з-під надвіконних дуг,
коли випрозорює ранок
ночі атласні шовки
і молитовно здіймає до неба
сонні мої повіки
і так віки́
розливається щастя весняне –
небесне-земне
і осяває, і зігріває собор-хрещатий-мене:
на рівнораменному перехресті вітрів,
з-під округло-високих віконниць-брів
іконописно-видовженого лиця,
сяють горіхово-карі сонця
…у дощових крапель – окремі красиві лиця...
як і у людства – безліч гарних різних облич:
на що людина з любов`ю дивиться –
у тому для неї справжні Краса і Велич
14.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825463
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2019
автор: Валя Савелюк