У СОБОРІ

у  моєму  хрещатім  соборі  –
на  престолі  Отець-Син  і  Святий  Дух:
і  радістю  сяють  горіхово-карі  зорі
з-під  надвіконних  дуг,
коли  випрозорює  ранок  
ночі  атласні  шовки
і  молитовно  здіймає  до  неба  
сонні  мої  повіки

і  так  віки́

розливається  щастя  весняне  –
небесне-земне
і  осяває,  і  зігріває  собор-хрещатий-мене:
на  рівнораменному  перехресті  вітрів,
з-під  округло-високих  віконниць-брів  
іконописно-видовженого  лиця,
сяють  горіхово-карі  сонця  

…у  дощових  крапель  –  окремі  красиві  лиця...
як  і  у  людства  –  безліч  гарних  різних  облич:
на  що  людина  з  любов`ю  дивиться  –
у  тому  для  неї  справжні  Краса  і  Велич

14.02.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825463
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2019
автор: Валя Савелюк