Київ. Метро. Переповнений вагон. В одній руці – сумки, іншою тримаюся за поручні. Біля мене поруч - грудаста прегарна блондинка, а далі - хлопці із східною зовнішністю, які заглядаються на блондинку, але мовчать.
Аж тут поїзд різко загальмував. Хлопці втримались, а я – ні, і падаю разом із сумками на блондинку.
- Женщина, ви на мнє лєжитє! – розлючено вигукує вона.
- А я без жодних намірів – відповідаю офіційно-жартівливим тоном на її протест.
- Ето понятно – блондинка почала бурчати вже не так сердито.
Аргумент їй здався переконливим. І після паузи вже із хорошим настроєм вона почала вибиратися з-під завалу сумок і їхньої власниці.
Не варто стояти на шляху чужих бажань, бо вони можуть почати виконуватися. Але зовсім несподіваним способом.
14.11.2018-14.02.2019.
Світлина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2019
автор: Светлана Борщ