Цілунок ніжний... Серця повеління
Я відчуваю... Ти – п'янке вино,
Моя спокуса! П'ю я і п'янію...
Солодкі губи... Ніч у slow-mo...
Це – наша вічність!.. Хоч пора осіння
Прокралась непомітно за вікном,
І ти зникаєш в зорях мерехтінням.
Засяяв переливом горизонт...
Та в пам'яті не згасне мить любові.
Чекатиму на тебе... Mon amour...
Я знаю, повернешся ти в казкові
Мої світи... Наповнює Амур
Тут почуттями душі – рве окови.
Запалює вогонь в очах – l'amour.
© Володимир Верста
Дата написання: 30.12.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825506
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.02.2019
автор: Володимир Верста