237* народжений від жінки – їй вклонюся
І відчути: «Живу!» – в її погляді, в слові, в зітханні,
Кожен доторк любові прийняти, як долі печать.
І святим небесам за цей світ, за чуттів благодать
Заспівати осанну – і жінці вклонитися зрання!
238* перед чужим весіллям: сповідатимусь небу…
За посвячення долі, Всевишній, мене не картай:
Я кохаю цю жінку – карай! – але я зізнаюся:
Я любові блаженством земним лиш від неї нап’юся –
Тож сповідуюсь: «В ній мав би долю, і щастя, і рай!»
239* омана слів і понеділків… – і не в шлюбі…
«Дарувати тобі кожен день-понеділок я буду,
Станеш пестить вуста поцілунками, лоно, і груди!..
І жадатиму я твою плоть, і з’єднаюся тілом!..» –
Обіцяла! – і вірив (наївний!): ти більше хотіла!..
240* вона: «з чого печаль? – нам так любилось легко!»
– О, не питай мене, бо що я відповім?!.
Ми до банальностей дійшли в сердечних справах,
З’єднавши хіть, вогонь кохання й тіл забаву, –
А я… – не хочу бути спогадом твоїм!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825514
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: Касьян Благоєв