Боженьку! Навчи мене, щоб я запам'ятала, що випадковості не буває. Що кожна зустріч дарована тобою мені для чогось.
Для того, щоб я допомогла людині, щоб якщо не змогла допомогти - подарувала їй посмішку або обійми.
Що людина ця має навчити мене чомусь. Хорошому. Або дуже хорошому. Або щоб я допомогла цій людині стати на одну краплинку кращою.
Тоді зміниться весь світ. Від такої моєї маленької великої участі.
Боженьку! Навчи мене мовчати, коли хочеться відповісти грубістю на грубість. Навчи мене відповідати посмішкою.
Боженьку, навчи мене говорити лише про прекрасне на цій землі. І ніколи не скаржитися. Навіть якщо вся душа в сльозах.
Боженьку, навчи мене кожну хвилину дякувати тобі.
Боженьку, навчи мене молитися так, щоб ти посміхався.
Боженьку, я тебе люблю.
Твоя Відочка Вансель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825574
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: Відочка Вансель