Їм добре вдвох. Все інше неважливо.
Хтозна, який їм шлях відміряв Бог.
Вони цінують зараз бережливо
Той час, що є у них один на двох.
Вона очима ловить світлий погляд
Його грайливо-теплий, як весна,
А він радіє, що сьогодні поряд
З ним її щира усмішка ясна.
У пристрасті своїй горять, мов зорі,
В обіймах замикнувши цілий світ.
Кохання їхнє - то бурхливе море,
Що не зміліє і за сотню літ.
А в них є миті, як мізерні крихти
І тікають годинники життя.
Замало, певно, раз в житті прожити,
Щоб ті до дна допити почуття.
Вона і він. Вуста не роз'єднати,
Що в поцілунку довгому злились.
Навчила доля їх не відкладати
Ні грама того щастя на "колись"..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2019
автор: Світлана Вітер