Усе в житті приходить і тікає.
Попробуй його тільки зупинить.
Як жити, наперед ніхто не знає,
Що виглядать, що ждать, кого любить.?
Ти робиш все, напевно, так, як треба,
І я багато що зуміла зрозуміть.
Як зірка покотилася із неба,
То це не значить – їй треба згоріть.
Ти все вирішуєш – так, як зручніше,
Як серце каже? Чи саме життя?
Ти заставляєш серце битися тихіше,
І втихомирити звичайне почуття.
Весь час стараєшся переконати,
Шукаючи, достойний аргумент.
Та скрізь важливо - роль не переграти,
Життя ж, на фоні Всесвіту, – момент.
15.02.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825596
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: Валентина Рубан