Не кажи, що любов гірке плесо.
Не кричи, що кохання нема.
...І торкається вен гостре лезо,
сходить з розуму знов, жартома...
Тихий стогін весни за стіною
і бушує капіж за вікном.
По дорозі нам вже не з тобою.
Все прекрасне лишилося сном.
Спить діброва туманом сповита.
Спить кохання в колисці, німе.
Тільки доля сумна, вщент розбита
обіймає за плечі мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825617
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: lesi4ka0104