225* на краю своїх днів запитаю…
Коли настане день – останній мій під небом –
І сонце згасне, і Чумацький Шлях мов гребінь
Зламається об Час – в Творця одне спитаю:
«Що ж дав так мало днів? що – смерть моя для Тебе?!.»
226* не встигаєш впитися життям,
а Благий говорить: «вже твій фініш!..»
А Ти станеш карати за кожен мій гріх? –
Ти ж привити душі стільки пристрастей зміг,
Щоб цей світ я пізнав, чари весен, і жінку,
І кохання, й батьківство, і днів легкий біг!..
227* все закінчиться тут… – все цінуй!
Пізнав хто вчень, кохання, щастя глибину?
А хто від смерті – відкупитись! – данину
Приніс, щоб вічно тут любить, сміятись, жити?
– Кому в небес вдалося виграти війну?!.
228* у заповітах днів:
«стане прахом земним кожне серце, що дихало тут…»
Обережно стаю на закурений шлях:
В цих пилинках – поет, гречкосій, і монах,
І відважних серця, і закоханих очі –
Буду пилом і я на чиїхось ногах…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825630
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Касьян Благоєв