На землю сутінки упали,
Та й покотились по снігу,
З Тобою ми того й не знали,
Як спинить щастя на бігу.
Те, що від нас тікає стрімко.
Мов хмари, в даль кудись летить.
Але ж весна співа вже дзвінко.
Коли зима тихенько спить.
І крига скоро вже розтане,
Сніг забере останній сум.
Можливо ж сумніву не стане.
І цих важких, глибоких дум.
На землю сутінки упали,
Та це не страшно, прийде день.
Розбудим мрії, щоб не спали.
Співатимем нових пісень.
Пісні про радість і кохання
В серцях лунатимуть у нас.
Ми будем з вечора до рання
В обіймах щастя. В добрий час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825726
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Валентина Рубан