вода пекельна прагне берегів
країв не бачить, кригою не скута
пече і палить з силою богів
для когось - хміль, комусь - гірка цикута
вона - примара, тінь від забуття
що розчиняє біль, ним живить жили
на подвиг гучно кличе, до звитяг
та розум п‘є і забирає силу
цей вир не пошкодує берегів -
знесе. в руїнах не проси спокути
ти вибрав сам, ти сам цього хотів...
любові - смерть, мені - протиотрута
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825734
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: Ulcus