На краєчку життя вже стою я,
І зими вже не струшую сніг,
У повір"я і вірю, й не вірю,
Чи вернутися в світ цей ти б зміг?..
А минуле в думках все з тобою,
Повертає мене в далечінь,
Розмовляю сама із собою,
Пересилюю зим тяготінь...
Дні за днями неспішно минають,
І не хочу я їх рахувать,
Сірі будні до мене моргають,
І до наших незвіданих свят...
Я молюсь, щоб почув ти й повірив,
В іншім світі, чи то в небесах,-
Ти потрібен мені, як повітря:
В моїх мріях, думках і у снах...
Смерть у вікна мої ще не стука,
Хоч зима засипає мій слід,
І нестерпною стала розлука,
Посірів вже і світ цей,і сніг...
Хоч зими і снігів не боюся,
Я в цім світі щаслива була,
І до Бога щоденно молюся,
І чекаю весни і тепла...
Що минуло, того вже не буде,
Розумію і знаю це я,
І щоранку цей світ мене будить,
Й дні пливуть, мов ріки течія...
Я не вірю, що смуток минеться,
Й не чекаю свого я кінця...
А минуле у снах мені сниться,
Як відлуння щасливого дня...
Чи буває життя в іншім світі,
Як бува у повір"ях й казках?..
Та твій слід у житті залишився:
В наших дітях, онуках й в думках...
На краєчку життя вже стою я,
І зими вже не струшую сніг,
Ти за мене прошу не турбуйся,
Заспокоїть мене спогад зміг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825778
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: геометрія