Пташкою дикою все я летіла кудись,
Зорі сяйливі манили постійно увись.
Не признавалася навіть собі я сама:
В небі порожньому радості більше нема.
Вітер співав льодові лиш пісні нагорі,
Сонце привітно всміхалось чужій дітворі.
Жаль мій сльозами на землю далекую ливсь,
Бо захотілось, щоб хтось десь за мене моливсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825783
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: Sin el mar