Коли сльози говорять більше ніж слова,
коли слова вбивають сильніше ніж війна.
За тіло забуваєш бо,ще жива душа,
не просто так-живеш ти це життя.
Радій що твоє серце має гарний слух,
і чуєш коли не чути сторонній звук.
Я хочу все так чути і відчувати,
і вірю,що Бог зможе мені це дати.
Прислухаймось можливо у нашому житті,
почуємо слова,що ідуть з середини-з душі.
І ці слова можуть іти від дорослого й дитини,
як їх почуємо,щоб щось змінити-що зробили?
Питання у вірші тяжкі-не всім і зрозумілі,
й думки свої я виклав якісь,то підозрілі.
Але почути і почувши щось ,ще і зробити-
потрібно цю ідею людям "підхопити" .
А ще про все-взгляніть у близьку душу,
бо сльози і слова можливо,просять помочі без звуку.
Не зрозумілі ці рядки-та їх потрібно розуміти,
щоб не просто так життя своє прожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825788
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: Бабич