Зацілуй мене ніжним поглядом,
тихим подихом обійми.
Знаю — завтра це буде спогадом,
так, неначе то були сни.
Таж то завтра… Сьогодні ба́йдуже,
бо сьогодні так хочеться слів.
Намалюй словами щось райдужне,
як веселку з семи кольорів.
Я з тобою немов переспівниця —
ти спитаєш, а я відповім.
Може, й вимовлю нісенітницю,
як не зможу добрати слів.
І нехай за вікном зносить голову,
там немає вітрам межі.
Я тебе від ворожого холоду
заховаю в своїй душі.
Лиш не дай мені, Боже, спіткнутися.
Знати б, де та межа за край.
Все колись таки має минутися,
та сьогодні НЕ ВІДПУСКАЙ!
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825904
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Ольга Береза