Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Ірина Кохан