У снігу моя доля і коси,
Ледь схолола від віку душа,
Все було на життєвім покосі,
Та надія мене не лиша.
Не спинюся ж я на півдорозі,
Сірі сумніви знищу і страх,
Від душевних спочину корозій,
Й віра в себе почне виростать,
Бо без віри життя є буденне,
Надто довге воно і пісне.
З нею ж сонце, ясне, полуденне,
Все запалить живильним вогнем.
16.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825986
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Ганна Верес