та скільки можна ставати на ті самі гра́блі!?
а розум якого чорта тепер мовчить?
я тому, що сталось, і сама, певно, не рада
можу сміятись. та, знаєш, скажено болить.
ну як я могла повестись і тобі повірити?
так, ніби не знаю, що серця в тебе нема.
ніколи-ніколи про те, що не можна, не мріяти!
ніколи-ніколи ніяких надій, жодних планів!
мені все в душі ти собою поперевертаєш
я ноги кляну, а вони знов до тебе йдуть
чи зовсім здуріла? що робиться, не уявляю.
погана ідея: і в тому незмінна суть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826069
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: blackberry_poems