Мої давно загублені ключі

Я,  мабуть,  не  навчився  ще  словами  показати,
Як  світить  сонце  чи  ідуть  дощі.
У  моїх  нотах  уночі  за  жарт  блукати,
Шукаючи  думки  свої  -  чужі.
Вплітаю  у  реальність,  вибачайте,
Чотиримірні,  п’ятимірні  простори,
Ви  двері  в  хаос  цей  швиденько  закривайте,
Порозлітаються  вони  …
І  перетвориться  звичайний  часопростір
На  битву  тих,  хто  швидше  зрозумів,
І  тих,  хто  повернутися  в  минуле  хоче,
Боїться  часу,  відстані  і  слів  …
І  перетвориться  звичайний  часопростір
На  неймовірну  кількість  вчора  і  тепер,
Втрачає  сенс  в  майбутнє  віра,  щирий  докір,
І  виробляє  неймовірне  фантазер.
От  уявіть,  як  можна  охопити
Єдиним  поглядом  усе  своє  життя,
І  цим  без  остраху  крутити  і  вертіти,
Коли  хоч  мить  одна  в  ньому  не  та  …
Я,  мабуть,  не  навчився  ще  словами  показати,
Як  світить  сонце  чи  ідуть  дощі,
То  як  я  можу  вічності  сказати,
Які  й  до  чого  я  забув  ключі  …

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826094
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: Дружня рука