Мамочко,вибач,що ти в чорній хустині.
За те,що лишилась ти в світі одна.
За те мене вибач,що вже посивіла.
За те,що будеш вже без мене - одна...
Але мамочко,нене,не плач,не журись.
Ти живи,ти живи,помирати не думай!
Я не знав,що так швидко я піду в небеса...
Я не міг,я не міг отак просто мовчати...
Коли ''беркут'' почав наш народ убивати...
Я пішов із щитом,дерев'яним щитом...
Я пішов рятувати своїх побратимів...
Не дійшов...Я упав... В мене влучила куля..
Я упав,я упав,і дивився востаннє на небо...
І дивившись на небо до Бога тоді відлітав...
Я загинув уже, мене немає...
Та я живу в твоїй душі, матусю, мам ...
Пам'яті Небесної Сотні та Героям Майдану...Герої живуть,допоки ми їх не забули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826099
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.02.2019
автор: Лілія Левицька