Серед тисячі свіч божеволіє людське ридання,
Серед тисяч доріг - лиш одна, що до Бога вела,
Непрожите життя, недоспівана пісня кохання,
Запах згорених шин і запечена вічна зола.
Вічна пам`ять в душі, вічний спомин в думках одиноких,
Дзвони світлих дзвіниць, крик пташиний молебнем ув вись,
Затамований подих й цілунок останніх вже кроків...
І приціл у життя, де душа божевільна, мов рись.
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826116
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: Леся Утриско