Уп’яте сніги Україну накрили
І знову Майдан, як тоді застогнав,
То ангелів білих розкраяні крила
Туди опустили, де син чийсь сконав!
Їх крила на вітрі тріпочуть, шурхочуть,
Мов хочуть укотре нас застерегти:
Розкрий, українцю, на все свої очі,
Чи про Україну таку мріяв ти?
А мо’, ти забув про лютневії жертви,
Що змусили владу тремтіти-тікать?
Тоді не боялись ми рано умерти,
А може, за себе тепер ти злякавсь?
Тут з нами і ті, хто Донбас боронили.
Для них і для нас – Україна свята.
Пройшли ми всі гідно вогненне горнило.
Ти в себе про неї також запитай!
Запах уже й третій Майдан у повітрі…
Народ ось-ось-ось знайде сили повстать.
Намотує час всі події на вістря,
І гайки закручені вже до нестям.
Але ж коли встане народ наш утретє,
То мало нікому не здасться тоді –
Іде до мети він повільно, та вперто
І мріє про мирне життя у труді!
18.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826121
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: Ганна Верес