Метелик

Колись  я  помру,  і  знаєш,  -
Це  буде  найкраща  мить.
Цей  світ  мене  не  спіймає,
Зламаного  не  зломить.

Метелика  крила  сяють,
Доки  горить  свіча.
Останні  краплини  стікають
По  лезу  тупого  меча.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826132
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: Олександр Подвишенний