Ой чого ж то потемніли
і верба, й калина?..
Чого гілля опустили
дуб і яворина?..
Не в верби то біля хати,
гілля потемніло...
То за сином плаче мати,
і серце зболіло...
То не в дуба гілля гнеться,
від вітру й морозу...
А то в батька душа рветься,
та ще й ллються сльози...
До землі то нахилилась,-
ні, не яворина...
То від горя похилилась,-
синова дружина...
Зажурилась, потемніла,-
не диво - калина,
то від болю заніміла,-
синова дитина...
На Майдан пішов сміливо,-
справедливість відновить...
Та в поході тім загинув,
серед сотні там лежить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826239
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.02.2019
автор: геометрія