Мені ще б хоч раз почути в полях перепілку
І жайвора в небі, що співом збиває росу.
Зробити єдину, чарівну з калини сопілку,
Коханій заграти, коли розплітає косу.
Пр: Хотів би, матусю, ще лебедем знятись у хмари,
Торкнутися грому своїми міцними крильми.
Дивитись щоночі, коли грають в небі стожари
І довго прожити на мирній землі між людьми.
Радіти життю, ще внуків навчити літати,
Пройти до останку назначений Господом шлях.
І слухати весни, як стане зозуля кувати,
Торкнутись колосся, достиглого хліба в полях.
Мені ще б хоч раз почути в полях перепілку
І жайвора в небі, що співом збиває росу.
Зробити єдину, чарівну з калини сопілку,
Коханій заграти, коли розплітає косу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826283
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 21.02.2019
автор: Віталій Назарук