Хороший...Не знаєш, що ти моє щастя,
Ти навіть не знаєш, що кращий такий.
Нам різні і порізно сни досі сняться.
Який ти прерідний. Який ти... Ну... Мій...
Змішалося сонця з краплинами смутку,
Тебе зустрічаю вже вкотре у сні.
А вітер прийшов і пішов дуже хутко.
Він каже :
-Ти будеш... Дружина... Мені?
А я... Ну а я... Вже дощу обіцяла,
Красива. Красуня... І сумно якось.
Ще завтра тебе я сама цілувала...
А вчора ніколи й ніщо не збулось.
І заміж за дощ йти мені довелось.
Відочка Вансель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2019
автор: Відочка Вансель