Неможу встояти,
на ногах чи просто.
Та й відверто давно,
не запрошую нікого в гості.
Шкутильгаючи по узбіччі,
забуваю, куди йду.
... зараз згадаю знайду,
й видавлю посмішку на своєму обличчі.
гадаю все марно
та й сподіватись без надії
Що сонце променем впаде на вії...
просто зарано та й здається занадто хмарно.
П'ю каву, їм щоколадне тістечко
...невстояв...
Заїсти чимось чи кимось- мій хижий прояв
щось кинути солодке в сіре, порожнє моє містечко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826400
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Адам Буткевич