233* реквієм по «церковній» G.S.:
«кинь камінь першим, хто тут не згрішив»
Ревно судять мене фанатичні ханжі
За слова у катренах без фальші і лжі –
Так, я маю гріхи! Але їх не ховаю.
– А ви гідні на мене точити ножі?
234* тут дав – тут відбираєш, сам Вічний. і скупий…
Скажи, Творець, чому дав вічну душу нам,
А пишеш – ніби в жарт – життя із втрат і драм,
Та ще Ти й душу цю так швидко забираєш –
Скупий бог-режисер – у плату небесам?!.
235* я спитав би в небес – та мовчить їх пітьма…
У високих небес не спитаю: «Чому
Наша птаха-душа так потрібна Йому?»:
Кар питав і Сократ, Кант і Бейль, Фрайль і Аєрт –
Марно слати слова у бездушність німу…
236* … а йдучи на весілля, позбудься старої одежі
Касьяне, годі вже тужить, що час так швидко лине,
Що день вчорашній втік як мить – на крилах соколиних.
Живи, любись, кохай оту, що день з тобою ділить –
Не пий минулого вина, що згіркле і полинне!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826416
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Касьян Благоєв