МОЯ, ТИ, ПІСНЕ

   МОЯ,  ТИ,  ПІСНЕ
Моя,  ти,  пісне,  що  летиш  від  Бога!
В  цю  ж  саму  мить  -  відтворюю  тебе.
Мчить  наболівшая  сердечная  тривога,
Рожевії  світанки  і  небо  голубе.

Не  треба  сплаву  золота  із  міддю-
Отримувати  підлість  крізь  любов,
Бо  праведність  життя  є  завжди  ціллю
І  невгамовна  блаж:  любити  знов    і  знов.

Дай,  Небо,  бачити  свої  провини,
Вміти  прощати  образи  недругам.
І  крий,  нас  Боже,  бути  без  вини  винним!
Й  склоняти  голову,  набік,  дарам.

Знаю,  однак,  діє  закон  Всевишній...
Спалахом  вій  відкрию  новизну.
-Я  так  люблю  цей  світ!-  Хоча  він  грішний!
-Врешті,  життя-  нема  без  ,,полину".

02.01.2017р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826421
Рубрика: Нарис
дата надходження 22.02.2019
автор: Ганка Поліска