Крутить кола завірюха.
Добре тому, хто в пальто…
Пес бездомний щулить вуха –
не пригрів його ніхто.
Поховалися під стріхи
сіромахи горобці.
Всім дісталось на горіхи,
всіх шмагає по лиці
снігом зозла завірюха,
підкотивши рукава.
Шапку хто б надів на вуха,
щоб не мерзла голова…
Двері б хто відкрив на ґанок,
свитку підстелив яку…
В цей холодний добрий ранок
стрівся дід Панас Рябку.
Зроду пес не бачив даху –
зайвим був Рябко комусь.
Шкода стало бідолаху
й пожалів його дідусь.
…Вже обидва самотини
не виносять і на дух.
А Рябко з тієї днини
не боїться завірюх.
5.01.2019
(фото з Інтернету. Дякую авторові.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826426
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Галина_Литовченко